Карти пам'яті SanDisk Memory Stick Pro Duo

1. Класифікація карт SanDisk за призначенням
2. Memory Stick Pro Duo
3. Ultra II Memory Stick Pro Duo
4. Extreme III Memory Stick Pro Duo
5. Фактична кількість різниться
6. Методика тестування
7. конкуренти
8. лінійні швидкості
9. годину доступу
10. ціни
11. разом

Останню пару років найчастіше ми тестували карти типу Secure Digital і похідні від них. Причина проста: по-перше, стандарти цієї групи контролюють нині більшу частину ринку, а, по-друге, виробляють їх нині практично всі великі виробники, так що вибір на ринку багатий, і якась інтрига в тестуванні завжди присутній :) Починалися тестування, до речі , з CompactFlash, в ті часи, коли в подібному становищі перебували саме дані карти. Зараз більшу частку ринку вони продемонструвати не можуть, так що, все ж, менш цікаві. Хоча на цьому, нехай і вже маленькому, сегменті ринку до сих пір хоч якесь розмаїття є. А карти Memory Stick в наших тестах з'являлися лише «остільки-оскільки». Виробників їх можна перелічити на пальцях однієї руки, основного виробника розрахованих на них пристроїв - по одному пальцю :), незважаючи на те, що частка ринку у цих карт не так і мала, оскільки досить популярна продукція Sony, велика частина якої (за винятком, хіба що «дзеркальних» фотоапаратів) використовує саме різні варіанти Memory Stick, тестувати там особливо нічого: малий асортимент, зважаючи на мале число виробників.

Втім, як показує практика, і один (але великий) виробник флеш-пам'яті в поле цілком воїн. Настільки, що, навіть приблизно визначившись з брендом, можна все одно зуміти заплутатися в його каталозі. Нехай це чимось схоже на можливість заблукати в трьох соснах, але все ж - раз така приказка була придумана, значить, нічого нереального в ситуації немає. Особливо, коли вибір з трьох карт пам'яті, всі з яких підходять до наявного пристрою, але коштують все занадто по-різному. Начебто, і швидкістю відрізняються, але чи варто за це платити? Хай би вже копійки були, а то іноді різниця така, що можна б і більш ємну карту за ці гроші купити. Обсяг - величина проста і зрозуміла (якщо на гігабайт поміститься 100 фотографій або пісень, то на два - вже 200), а чи завжди буде відчуватися різниця в швидкісних характеристиках?

Як виявилося, і серед продукції однієї фірми може знайтися щось цілком придатне для тестування. Тому подібним ми сьогодні і займаємося - в нашій лабораторії три карти Memory Stick Pro Duo від SanDisk.

Класифікація карт SanDisk за призначенням

Оскільки це не останнє тестування флеш-карт даного виробника, розберемося докладніше з його системою поділу карт на групи, благо вона дещо відрізняється від прийнятої конкурентами. Головна відмінність - відсутність «іксів». Цілком і повністю. З одного боку, це певною мірою перешкоджає порівнювати продукцію з конкурентами «на око» з іншого - зменшує плутанину. По суті, дана схема маркування перекочувала у флеш-носії від приводів CD-ROM, де перший час була цілком доречна. 1Х = 150 Кбайт / с - якраз швидкість передачі даних найпершими приводами. Поява вдвічі більше швидких ознаменувало появу на «морді» написи 2Х. Все просто і логічно - швидкість читання вдвічі вище, а записувати дані масові приводи не вміли. Потім диск почав крутитися ще в два рази швидше, що дало нам швидкість читання вже в чотири рази швидше оригіналу, тобто 600 Кбайт / с або 4Х. Та й перші «писалки» мали постійну швидкість обертання диска при записі, так що швидкість запису або перезапису можна було висловлювати в тих же «іксах». У ті непрості часи, дивлячись на формулу приводу CD-RW 4/2/2 Х, можна було не лізти в керівництво користувача за точними швидкостями, а відразу оцінювати - як швидко «повний» сидюк можна переписати на вінчестер, і як швидко диск буде записаний (благо, і відповідність мегабайт хвилинах «одношвидкісного» приводу було теж в точності відомо). Однак пізніше подальше зростання швидкостей змусив використовувати більш хитрі алгоритми роботи, ніж постійна швидкість обертання, в результаті чого «ікси» перестали бути простими і зрозумілими. А в разі флеш-карт ніколи вони такими і не були. Хоча б тому, що важливі дві швидкості - читання і запису (друга критичніше), а в маркуванні зазначено тільки одне число. Та ще й отримують його все по-різному. Нам на даний момент відомо як мінімум три пояснення того, що таке швидкість «в іксах» в разі флеш-карт:

• Максимальна швидкість запису (такого підходу досить давно дотримується Kingston)
• Середнє між максимальними швидкостями запису і читання (останні серії карт Apacer)
• Максимальна швидкість читання (всі інші виробники, крім цих двох, та й Kingston з Apacer раніше «бавилися» саме цією схемою)

А критичними, нагадаємо, найчастіше є саме операції записи: серійна зйомка, запис відео і т. П., Або виконуються з необхідною швидкістю, або не виконуються :) і як по «Іксів» зрозуміти, підійде чи ні нам та чи інша карта ? Особливо, якщо врахувати, що для масових недорогих MLC-мікросхем швидкість читання зазвичай в рази нижче швидкості запису. «Іксів» може бути багато, а толку мало.

Підхід SanDisk дещо краще орієнтований на простого користувача, який не бажає витрачати години на читання документації і вивчення результатів тестів. На поточний момент всі карти цього виробника діляться на чотири основні групи за сферами застосування:

• Gaming Products - специфічні карти пам'яті, призначені для ігрових приставок (SD для Wii або MS Pro Duo для PSP). Чим відрізняються від «стандартних» навскидку не скажемо :) Але власникам приставок, які не бажають ризикувати, цілком логічно звернути увагу в їх сторону
• Mobile Products - карти, призначені спеціально для портативних пристроїв (телефони, плеєри і т. П.). Сюди на даний момент потрапляють miniSD, microSD і M2. Про швидкості особливо ніхто не говорить - досить того, що вона достатня для даного застосування :), а розміри карт підходять до своїх пристроїв
• Multiuse Cards - простіше кажучи, масовка (або, як їх часто називають, «регулярні карти»). Ніяких згадок про швидкостях, рекордних обсягах. Продукти для масового користувача, що не має будь-яких особливих переваг. За задумом виробника, характеристики карт повинні задовольнити основну масу користувачів
• High Performance Photo & Video - найбільш цікава серія, що включає в себе продукти для професійного застосування

В останньому класі вже з'являються чітко обумовлені швидкісні характеристики. За ним карти діляться на два сімейства - Extreme і Ultra. Перше призначене для тих, кому потрібна максимальна швидкість роботи. Актуальними на даний момент є Extreme III (SD, SDHC, MS Pro Duo і CompactFlash), для яких максимальна швидкість виконання лінійних операцій (записи і читання) становить 18 Мбайт / с для MS Pro Duo, і 20 Мбайт / с - для інших, і Extreme IV (тільки CompactFlash), де обіцяні швидкості в районі 40 Мбайт / с. Для Ultra (на даний момент актуальною є лінійка Ultra II) все скромніше - 10/9 Мбайт / с. Втім, останнього теж, в більшості випадків, цілком достатньо - не всі, навіть сучасні професійні апарати, зможуть вимагати більш високі швидкості, не кажучи вже про не самих останніх розробках, користувачам яких карти теж потрібні. При цьому карти даного сімейства банально дешевше, а якщо результат однаковий, навіщо платити більше? :)

Зауважимо, що мова все-таки йде про максимальних швидкостях, досяжних на лінійних операціях, а не про мінімальні в жорстких умовах, так що Extreme III SDHC по CSR відносяться до Class 6, а Ultra II SDHC - лише Class 4, але швидкості, по принаймні, точно вказані. Обидві. В якості оцінки знизу - більш високі швидкості цілком припустимі, менших бути не повинно. На відміну від масових карт, де ніхто нічого не обіцяв. Правда, останні за ціною здатні дати фору і лінійці Ultra II, так що в разі відсутності специфічних вимог (наприклад, для використання в «цифромильниці») можуть виявитися як раз найоптимальнішою покупкою.

В теорії так все і виглядає. На практиці в момент початку випуску кожної лінійки теж так і було - Extreme найшвидші, Ultra повільніше (в допустимих рамках), «регулярні» самі повільні. Однак, як вже давно відомо, виробники ніколи не упускають можливості збільшити швидкість роботи своїх продуктів в тому випадку, якщо за це не потрібно платити. Наприклад, з метою уніфікації можна ставити в карти різних сімейств однакові контролери, так що деякі швидкісні характеристики (швидкість читання, наприклад, яка добре дається і дешевим чіпам флеш-пам'яті) виявляться просто однаковими. Так воно чи не так, як раз цікаво перевірити на практиці. Чим ми зараз і займемося, вивчивши три карти пам'яті формату Memory Stick Pro, що відносяться до різних класів.

Memory Stick Pro Duo

Серія Multiuse, тобто, немає апріорних припущень про швидкість роботи. Скажімо так - вона достатня для більшості застосувань, але не занадто висока, щоб позначитися помітно на ціні карт. Ємність карт перекриває всі потреби масових користувачів - від 256 Мбайт (з одного боку, мало вже на теперішній час, з іншого - кому-то цілком може виявитися достатнім, особливо при бажанні мінімізувати витрати) до 4 Гбайт. Більш ємні вже цікаві найбільш вимогливим користувачам, яким, як правило, і високі швидкості потрібні, так що це таке штучне обмеження. Рекомендована ціна всіх карт даної серії вписується в сотню доларів. Можливо, коли стільки вийде вимагати за восьмигігабайтну карту, такі теж в сімействі з'являться :) Поки так, зауважимо, що ціни змінюються нелінійно. Старша модель коштує, як ми вже сказали, 100 доларів, а молодша - всього 10. Хоч і відрізняється від старшої не в 10, а в 16 раз по ємності, але це не робить їх нецікавою покупкою - іноді ціна є визначальною.

В іншому це цілком звичайний Memory Stick Pro Duo з усіма притаманними стандарту особливостями: невеликими (відносно) розмірами, підтримкою DRM у вигляді Magic Gate і т. П. П'ятирічна обмежена гарантія і дуже простий комплект поставки - сама карта, та перехідник для використання її у всіх пристроях, розрахованих на повнорозмірний Memory Stick.

Цікава деталь - кожна карта даної лінійки має повнорозмірну сестру-близнючку з аналогічною ємністю і абсолютно такий же рекомендованої ціною. Останнє робить придбання не-Duo нецікавим: за ті ж гроші можна отримати велику універсальність - сумісність і зі старим обладнанням, розрахованим на повнорозмірні карти, і з новим, що підтримує Duo. Зроблено це спеціально якраз, щоб м'яко прибрати з ринку повнорозмірні карти - все-таки це вже релікт епохи. Навіть Duo по компактності лише порівняти з SD, що призвело до необхідності для особливо мініатюрних пристроїв розробляти М2, а тримати в лінійці відразу три типи карт нецікаво виробникам.

Тестувалася карта максимальної для даної лінійки ємності - 4 Гбайт.

Ultra II Memory Stick Pro Duo

А це вже сегмент карт високої продуктивності, так що остання обумовлена ​​в специфікаціях: 10 Мбайт / с читання, 9 Мбайт / с запис на послідовних операціях. Не менше! У конкретних картах, може бути, і більше, але, по крайней мере, на такі цифри можна розраховувати. Зрозуміло, за винятком клінічних випадків, типу старих картоводом, здатних при роботі з Memory Stick Pro використовувати лише одну лінію даних, але тут SanDisk не винен :)

З точки зору ємності, лінійка як би зрушена на один щабель - від 512 (256 тут не цікаво) Мбайт до 8 Гбайт. На сьогодні це максимальна ємність карт формату Memory Stick від SanDisk. Так - ми не обмовилися: не тільки Duo, а й MS, оскільки і в полноразмерном слоті Memory Stick отримати 8 Гбайт можна єдиним способом: купити Ultra II Memory Stick Pro Duo і задіяти комплектний перехідник.

З інших відмінностей - заявлено про знижений енергоспоживанні, що дозволяє збільшити автономність портативних пристроїв, що працюють з картами цього формату. І п'ятирічна гарантія перетворилася в десятирічну для Європи і «Lifetime warranty» для інших регіонів. Останнє в нашій країні люблять переводити як «довічну гарантію», що невірно - на ділі це означає лише гарантію до кінця життєвого циклу відповідних моделей. Втім, це не так і мало, і ніхто не заважає виробникові штучно затягнути цей термін для збільшення лояльності користувачів, просто не оголошуючи EOL навіть після припинення виробництва будь-якого пристрою. Але нам чітко прописані десять років навіть якось спокійніше.

Тестувалася карта ємністю 4 Гбайт.

Extreme III Memory Stick Pro Duo

Хотіли, було, назвати дане сімейство карт «безкомпромісним», але зрозуміли, що це не буде правдою - на компроміси йти доводиться: зокрема, карт по 8 Гбайт в ньому немає. Так що лінійка найкоротша - від 1 до 4 Гбайт.

Чому так вийшло? Це найшвидкісніші карти формату - нам обіцяють вже 18 Мбайт / с як для читання, так і для запису. В даному випадку очевидна необхідність в застосуванні мікросхем SLC, щільність яких нижче, ніж для MLC, звідки і ємність нижче. І ціна вище, і досить помітно. Зате дійсно дуже швидко.

Але дуже багато представлені на ринку пристрої цю швидкість використовувати все одно не здатні. Можливо, користувачів залучать інші бонуси лінійки. Так, для даних карт розширено діапазон робочих температур - від -25 до +85 градусів звичної для нас стоградусной шкали. Для більшості продуктів флеш-пам'яті робота при мінусових температурах не гарантована, а іноді вона потрібна. Крім того, SanDisk стверджує, що всі карти Extreme III проходять спеціальне тестування в плані стійкості до спеки, холоду, ударних навантажень і вібрації. Ще в комплекті кожної карти можна знайти програмне забезпечення, а також транспортувальну сумку з кільцем для ключів і пластиковий футляр для карти з перехідником. Що стосується ПО, то його набір складається з двох програм: Rescue Pro для відновлення даних (цілком може виявитися корисною і навіть врятувати якісь рідкісні кадри, випадково видалені) і Rescue Pro SmartErase, яка виконує зворотну задачу - надійне стирання даних так, щоб їх ніхто потім відновити не зумів (теж може стати в нагоді, особливо параноїкам;)). Інтерфейс обох програм багатомовний, російська мова в число підтримуваних входить (а довідку, на жаль, доведеться читати на якомусь з європейських мов - її поки не перевели). Працюють обидві утиліти з будь-якими змінними дисками, а не тільки з картою, до якої додаються. Підтримуються Windows 2000 і XP, а також MacOS X. Словом, в списку переваг не тільки і не стільки швидкість. Недоліки вже названі - висока ціна і менша, ніж у Ultra II ємність.

У нас на тестуванні була карта ємністю 2 Гбайт. Чи не максимум, але найбільших і в продажу поки вільної знайти не можна.

Фактична кількість різниться

За традицією, перш ніж перейти безпосередньо до тестів, наведемо ємність всіх трьох карт в мегабайтах за даними Everest:

СеріяRegularUltra IIExtreme IIIЄмність заявлена

4 Гбайт 4 Гбайт 2 Гбайт Ємність виміряна 3906 Мбайт 3906 Мбайт тисячі дев'ятсот сорок п'ять Мбайт

Методика тестування

Тестування проводилося на комп'ютері наступної конфігурації:

• EpoX 8NPA SLI
• AMD Athlon 64 3200+ (512K L2)
• 1 Гбайт РС3200 DDR SDRAM
• системний вінчестер Western Digital WD1600 JS
• картовод Apacer Internal Card Reader AE161
• Windows XP Pro + SP2

Для вимірювання параметрів досліджуваних застосовувалася програма Lavalys Everest Ultimate Edition 2006 2.80, вірніше, що входить в неї тест дискових накопичувачів.

конкуренти

Порівнювати карти можна було і просто один з одним, благо до цього нами було протестовано не так багато карт відповідного сімейства. Втім, три знайшлося - дві карти M2 від Sony і того SanDisk, а також одна Duo від Sony. Зрозуміло, що наведені вони тут більше для прикладу - різне призначення в разі М2, наприклад, лобове порівняння робить некоректним. Але як орієнтир зійдуть.

лінійні швидкості

Що і говорилося на початку - швидкість читання збільшувати легко, так чому б це не зробити? Як бачимо, всім з протестованих карт вдається утримувати її на дуже хорошому рівні, але наші сьогоднішні герої трохи швидше за всіх. А чому все зупинилося на 16, а не на 18 Мбайт / с - адже стільки нам для Extreme III обіцяли? А це вже, напевно, карти не винні - просто використовується в картоводом чіп Alcor Micro AU6375 на більше не здатний. Втім, результат все одно непоганий - старі пристрої повільніше.

А на операціях запису різніця между картами видно неозброєнім оком. На Extreme III дані пишуться даже швидше, чем зчітуються. З такою поведінкою USB-накопічувачів ми Вже не раз стікаліся, Якраз в сітуаціях, коли обмеження вінікалі з вини інтерфейсу. SanDisk в Цій Серії так високо підняв швідкісну планку, что до неї НЕ могут «дострібнуті» даже сучасні картоводом на AU6375 (а Аджея новішій AU6377 від того ж Alcor Micro, согласно нашими тестами, з Memory Stick працює ще повільніше). Ultra II відстає примерно в півтора рази, но заявлені показатели швідкодії все одно перевершені (як и в разі читання). «Регулярні» карта повільніше ще в два (почти) рази. І повільніше, чем протестовані Ранее карти від Sony. Втім, если ви збіраєтеся використовуват карту в «мільніці» або мобільному телефоні, то ШВИДКІСТЬ вас навряд чи розчарує - смороду Самі по Собі НЕ Швидко дані пишуть, та й Не нужно Їм це. В принципі, нормальна для сучасного рівня технологій швидкість. Ultra II - на рівні максимуму для більшості пристроїв і навіть трохи вище. Extreme III - найчистіше overkill.

Можна припустити, що контролери в усіх трьох картах однакові - різні тільки мікросхеми флеш-пам'яті. Особливо це стосується «регулярної серії» - як бачимо, в тих моделях, де мікросхем кілька, цілком можливе використання багатоканального режиму роботи, так що швидкість читання не поступається швидкісним картками, а швидкість запису, нехай і нижче, ніж у останніх, але все одно на дуже хорошому рівні. А для карт малої місткості, де вигідніше використовувати всього один чіп, а не два, все буде набагато гірше. Особливо, в разі швидкості запису - не здивуємося, якщо виявиться, що швидкісні показники у карт до 2 Гбайт виявляться такими ж, як у карти формату М2 від SanDisk. Покупці Ultra II від таких проблем застраховані - там хочеш, не хочеш, а 9 Мбайт / с на операціях запису видати потрібно. В принципі, пара MLC в двоканальному режимі на це сьогодні вже здатна. А в Extreme III використовуються виключно SLC-чіпи. Вони забезпечують дуже високу швидкість роботи, але не безкоштовно - мінусами карт є більш високе енергоспоживання, менша ємність і більш висока ціна.

годину доступу

У разі операцій читання нічого цікавого ми на діаграмі не бачимо, а перехід до запису підтверджує наведену вище гіпотезу - подібно Sony, в швидкісний серії карт SanDisk використовує SLC-чіпи, але вважає за краще в усіх інших картах застосовувати більш дешеві і «щільні» MLC. Багаторівневі осередки, безумовно, за часом доступу б'ють, але ... так чи часто це критично? У фототехніку, наприклад, немає - там, в основному робота ведеться з файлами великого обсягу, застосовуються спеціальні алгоритми записи, з метою нівелювати високий час доступу при операціях запису, властиве флеш-пам'яті (а воно їй, дійсно, практично завжди притаманне - рідкісні винятки , в кращому випадку, здатні хіба що конкурувати з жорсткими дисками по цьому параметру, а більшість в рази повільніше).

ціни

У таблиці далі наведено середні роздрібні ціни всіх протестованих сьогодні карт в Москві, актуальні на момент читання вами даної статті:

RegularUltra IIExtreme III

4 Гбайт 4 Гбайт 2 Гбайт $ 123 ( 2 ) Н / Д (0) Н / Д (0)

Вище ми не раз говорили, що за високу швидкість роботи необхідно платити. У прямому сенсі цього слова. Фактично на момент написання статті ціна двухгігабайтной модифікації Extreme III була приблизно дорівнює Ultra II вдвічі більшої місткості. Та й остання карта помітно дорожче, ніж «регулярна» модель, нехай і в меншій мірі.

разом

Оередная частина тестування флеш-карт позаду. Як бачимо, в цілому формат Memory Stick Duo сам по собі, при необхідності, здатний не так сильно поступатися як по швидкості, так і по ємності картками Secure Digital. Відставання від Compact Flash, втім, є у обох груп стандартів, що і дозволяє останньому формату при всіх його недоліках і раніше непогано почуватися в професійній апаратурі.

На який із сімейств варто орієнтуватися при покупці? Питання, звичайно, складний - у всіх свої потреби. Але деякі рекомендації можна дати. Так, на наш погляд, з точки зору універсальності, найбільш цікаві карти сімейства Ultra II: вони мають найбільший обсяг (до 8 Гбайт), цілком прийнятну вартість і гарантовано-непогані швидкісні характеристики. «Регулярна» серія цікава тільки в тому випадку, коли в основі стоїть ціна, а інше менш важливо. Найчастіше, такий підхід дуже виправданий: у старому фотоапараті з можливістю зйомки тільки в JPEG або в мобільному телефоні різниці між різними картами на ділі не буде, так навіщо платити більше? :) А Extreme III хороший для тих, кому хочеться точно знати, що в його руках най-най карта формату Memory Stick. Якщо, звичайно, є готовність за це платити :) А також впевненість в тому, що всі можливості карти вдасться реалізувати на практиці - як видно, стримуючим фактором можуть стати навіть щодо сучасні і продуктивні картоводом, не кажучи вже про інше обладнанні. І більш безумовний варіант - потрібні гідності серії Extreme, що не належать до продуктивності.